Це перша серійна військова машина з алюмінієвим корпусом. Тривалий час був основним бронетранспортером армії США, стоїть на озброєнні армій багатьох країн світу, включно з Україною, яка після початку широкомасштабного російського вторгнення отримала сотні цих машин. М113 воював з росіянами ще до того,як це стало мейнстрімом – у В’єтнамі.
М113 став свого роду революційною технікою, де броню вирішили виготовити суто з алюмінію. Її застосування було викликано ініціативою виробників алюмінію, попит на який після закінчення Корейської війни різко знизився, і в спробі знайти нові ринки збуту, виробники представили армії зразки броні на основі алюмінію.
У травні 1956 року фірмі Food Machinery and Chemical Corporation (FMC) було видано замовлення на розробку T113 і будівництво прототипів. Для порівняльної оцінки всіх варіантів, з урахуванням попереднього досвіду, були замовлені відразу 16 прототипів: десять бронетранспортерів, два самохідних 81-мм міномети, три носія ПТКР і одне базове шасі. Вісім з цих прототипів повинні були мати алюмінієву броню і оснащуватися стандартними армійськими двигунами повітряного охолодження, тоді як інші вісім — сталеву броню і комерційні автомобільні двигуни рідинного охолодження. Виготовлений FMC макет T113 був представлений армійській комісії у жовтні 1956 року, а в 1957 році фірмою були зібрані перші прототипи бронетранспортера. В цілому було виготовлено, за різними даними, три[8] або п’ять прототипів з алюмінієвої бронею і двигунами AOSI-314-2 з повітряним охолодженням, що зберегли позначення T113, і п’ять прототипів зі сталевою бронею і автомобільним двигуном Ford Model 368-UC, що отримали позначення T117, щоб уникнути плутанини. Крім цього, були виготовлені по одному сталевому і алюмінієвому броньовому корпусу для випробувань обстрілом.
Порівняльні випробування T113 і T117, що почалися восени 1957 року, показали, що алюмінієва броня забезпечувала дещо кращий захист в порівнянні зі сталевою при дії бронебійних куль і осколків уламково-фугасних снарядів польової артилерії, а також була більш ефективна в забезпеченні жорсткості конструкції корпусу. Також корпус T113 виявився більш технологічним у виробництві в порівнянні зі сталевим. Крім цього, T113 був на 750 кг легше T117, що і визначило його підсумкову перемогу. Випробування також виявили проблеми з обома варіантами силової установки — двигун «Форд» виявив схильність до перегрівання, тоді як AOSI-314-2 не розвивав заявленої потужності. Ще однією проблемою стали ненадійні гусениці. До речі, саме на гусянку найчастіше скаржаться наші механіки, бо кажуться, що вона заривається в піску. Також скаржаться на те, що в наших умовах доволі швидко стираються резинові накладки на траки, які забезпечують збереження дорожнього покриття та більш «тихий» хід гусянки по дорозі, що в теорії має зменшувати її виявлення по звуку.
Ходова частина M113 залишалася незмінною за весь час його виробництва. З кожного борту ходова частина бронетранспортера складається з п’яти подвійних вкритих гумою котків діаметром 610 мм, подвійного вкритого гумою лінивця діаметром 533 мм і подвійного ведучого колеса. Підвіска опорних котків — індивідуальна, торсіонна, перший і останній котки забезпечені також гідравлічними амортизаторами. Стандартні гусениці M113, моделі T130E1 — сталеві, одногребеневі, зі знімними асфальтохідними гумовими подушками, шириною 381 мм і з кроком 152 мм. Ліва гусениця M113 складається з 63 траків, а права — з 64. Крім них, на M113A2 і M113A3 застосовуються також гусениці T150 — двогребеневі, шириною 376 мм, з гумовими подушками . Натяг траків регулюється змінним положенням лінивця за допомогою гідравлічного приводу. Гусениці служать також і як водохідний рушій, на плаву M113 переміщається за рахунок їх перемотування.
M113 має стандартне передньомоторне компонування, із розміщенням моторного відділення у правій лобовій частині, трансмісійного відділення в лобовій частині, відділення управління в лобовій частині ліворуч, а об’єднаного бойового і десантного відділення — в кормовій частині машини. Екіпаж M113 складається з двох чоловік: механіка-водія і командира, крім них бронетранспортер може штатно перевозити одинадцять десантників (або 8 піхотинців,які заходять на позиції з мішками, газовими балонами, генератором).
Озброєння M113 в варіанті бронетранспортера складається з одного 12,7-мм кулемета M2HB. Кулемет розміщується на командирській башточці у турельній установці, що дозволяє йому круговий обстріл при кутах піднесення від -21 ° до + 53 °. Боєкомплект кулемета складається з 2000 набоїв у стрічках по 100 штук. Також є варіанти машини, де з заводу встановлюється безпосередньо маленька башенка з кулеметом, що захищає стрілка від куль та уламків.Ходять чутк, що ця башенка є безекіпажною і командир сидить не в ній, а нижче, в корпусі машини.
Наші майстри ще зробили їй «на коліні» захист стрілка металевим щитом, це одразу +100 до броні та +50 до пафосу.
Конфігурація оглядових приладів M113 залишалася незмінною протягом усього серійного виробництва. Механік-водій і командир в небойових умовах могли здійснювати спостереження через свої люки. Для огляду ж в бойових умовах, механік-водій мав чотири перископічні оглядових прилади M17, які встановлювалися навколо його люка і забезпечували йому спостереження за лобовим і лівим бортовим сектором. Для водіння вночі, в кришці його люка міг встановлюватися інфрачервоний перископний прилад нічного бачення M19. Командир бронетранспортера мав в своєму розпорядженні п’ять оглядових приладів M17 в командирській башточці, що забезпечувала йому круговий огляд. Решта членів екіпажу будь-яких засобів спостереження не мали.
Для зовнішнього зв’язку, на різних модифікаціях M113 і в залежності від завдань, встановлювалися радіостанції моделей AN/GRC-3-8, AN/VRC-24, AN/GRC-19, AN/VRQ-1-3, AN/PRC-8-10, AN/GRR-5 або AN/VRC-12. Для внутрішнього зв’язку на всіх модифікаціях M113 встановлювався танковий переговорний пристрій AN/UIC-1 на двох абонентів, механіка-водія і командира. Але найбільше дієвим способом комунікації в М113 все ще залишається крик командира до механіка і крик механіка до десанту: «ДЄСАНТ,ЗЄМЛЯ» або «АПАРЕЛЬ».
В Збройних силах М113 зайняла свою нішу і використовується в різних ситуаціях і в різних варіантах – вона доставляє піхоту на позиції, використовується для логістичних задач та для медичної евакуації.
